плівка та осінь

написав на форумі... і сподобалося...

"….ПЛІВКА…. як багато у цьому слові…

Не те щоб якась магія, а просто частинка Твого світогляду, де поєднується зернистість із різкістю, невизначеність із впевненістю, модель реальності із самою реальністю. Місток між відчуттям істини і самою істиною… І нічого лишнього, тільки витримка і діафрагма та палець на кнопці який очікує інстинктивного сигналу, згустку енергії – думок, стереотипів, вражень, почуттів, усього того що ти любиш і ненавидиш. Усе це як ксерокопія переноситься у світ молекул срібла плівки, очищується, кристалізується й залишається на довгий-довгий час у пам’яті, ніби мертвого, на перший погляд, але такого живого матеріалу.


осінь прееее… а ще ж два місяці "


Зустрітися з Тобою, у світі марень,
В одному просторі та часі,
У площині старих львівських кав’ярень,
Серед безкінечності таємничої ночі.

Кожен Твій дотик ціла історія,
Розказана мені Тобою,
найкрасномовнішою тишиною,
І є бажання вічно-довго…
Мовчати, відчувати, дивитись в очі
І просто …………………………………